Платник податку на прибуток безоплатно отримані основні засоби зараховує за справедливою вартістю з подальшою амортизацією

07 Июля 2016 -- Admin

Для розміщення на сайтах ЗМІ та громадських організацій

 

Платник податку на прибуток безоплатно отримані основні засоби зараховує за справедливою вартістю з подальшою амортизацією

Відповідно до п. 10 П(С) БО 7 "Основні засоби", затвердженого наказом МФУ від 27.04.2000 р. № 92, первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання з урахуванням витрат, передбачених п. 8 П(С)БО 7 "Основні засоби".  

Справедлива вартість - сума, за якою можна продати актив або оплатити зобов'язання за звичайних умов на певну дату (п. 4 П(С)БО 7 "Основні засоби").

На справедливу вартість безоплатно отриманих об'єктів основних засобів збільшується сальдо додаткового капіталу (п. 13 «Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів» затверджених наказом МФУ від 30.09.03 N 561).

Згідно п. 21 наказу МФУ від 29.11.1999 № 290 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.

Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.

Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання.

Одночасно з нарахуванням амортизації, в сумі пропорційній нарахованій амортизації, по об'єктах основних засобів отриманих безоплатно, визнається дохід (Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів» затверджені наказом МФУ від 30.09.03 N 561).

При поступовому визнанні доходу зменшується сума додаткового капіталу, відображеного при зарахуванні таких об'єктів до складу активів.

 

Повернення основних засобів, внесених до статутного фонду підприємства, оподатковується ПДВ за ставкою 20%

Об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання  яких розташоване на митній території України.

Постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у  тому числі, продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Отже, операція з повернення основних фондів, попередньо внесених до статутного фонду юридичної особи іншими юридичними або фізичними особами, у разі їх виходу з числа засновників або учасників такої юридичної особи, підпадає під визначення об’єкта оподаткування ПДВ та має оподатковуватись на загальних підставах за основною ставкою 20 відсотків.

Зазначена норма визначена пп. 14.1.191 ст. 14 та п. 185.1 а) ст. 185  Податкового кодексу України.

Обмеження при розрахунках готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб

Підприємства (підприємці) мають право здійснювати розрахунки готівкою між собою та/або з фізичними особами протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами в межах граничних сум розрахунків готівкою, установлених постановою Правління НБУ від 06.06.13 № 210.

Такі граничні суми розрахунків  становлять:

– для підприємств (підприємців) між собою протягом одного дня в розмірі 10 тис. грн;

– фізичної особи з підприємством (підприємцем) протягом одного дня за товари (роботи, послуги) у розмірі 150 тис. грн;

– фізичних осіб між собою за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, у розмірі 150 тис. грн.

Платежі понад встановлені граничні суми проводяться через банки шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку для подальшого їх перерахування на поточні рахунки.

Кількість підприємств (підприємців) та фізичних осіб, з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.

Зазначені норми визначені п 2.3 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті України», затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.04  № 637.

Дивіденди, виплачені у товарній формі оподатковуються ПДВ за ставкою 20%

Суми дивідендів, виплачені емітентом у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, не є об'єктом оподаткування ПДВ.

Водночас, якщо виплата дивідендів проводиться у товарній формі (продукцією, товарами), то така операція оподатковується ПДВ на загальних підставах як продаж товарів.

Тобто виплата дивідендів у натуральній формі оподатковується ПДВ у загальному порядку за ставкою 20 %.

При цьому емітент, який виплачує дивіденди у товарній формі, має скласти податкову накладну в електронній формі, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та включити суму ПДВ до податкових зобов'язань звітного періоду.

Зазначений порядок оподаткування дивідендів визначено пп. 196.1.6 ст. 196 Податкового кодексу України.

Підприємець - платник єдиного податку 2-ї групи не має право надавати послуги  платникам податку на прибуток

 До підприємців платників єдиного податку другої групи належать підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства.

 Отже фізичні особи – підприємці  2-ї групи єдиного податку можуть надавати послуги тільки платникам єдиного податку та/або населенню.

 Зазначена норма визначена  п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України.

Хто є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної  ділянки?

 

Законодавством України податок на нерухоме майно,  відмінне  від  земельної  ділянки визначений як місцевий податок.

Платниками податку на нерухоме майно,  відмінне  від  земельної  ділянки, є фізичні та юридичні особи, які є власниками житлової та/або нежитлової нерухомості. Податок також сплачують нерезиденти, які володіють житловою та/або нежитловою нерухомістю.

 

Як визначається об’єкт оподаткування податком на нерухоме майно?

 

Об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

До об'єктів житлової нерухомості належать:

-будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду,

-квартири, дачні та садові будинки.

 

Об'єкти нежитлової  нерухомості:

– це будівлі, приміщення, що не віднесені законодавством до житлового фонду, зокрема, промислові офісні та торгівельні  будівлі ,

- склади, ресторани, магазини,

- сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, котельні та інші будівлі.

 

Що є базою оподаткування податком на нерухоме майно для фізичних осіб?

   Фізичні особи у 2016 році сплачують податок за житлову та нежитлову нерухомість за 2015 рік, за ставками та з використанням пільг, які застосовувались при розрахунку податку минулого року.

 З 2016 року фізичні особи починають сплачувати податок за нежитлові  приміщення.

  База оподаткування податком на нерухоме майно для фізичних осіб це  загальна площа об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у їх власності.

До бази оподаткування включаються також частки, що належать фізичним особам на праві власності.

 

 Яким чином визначається база оподаткування для фізичних осіб?

 

Для фізичних осіб база оподаткування обчислюється фіскальним органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

 

Яким чином фіскальний орган отримує данні про об’єкти нерухомості, що належать фізичним особам?

 

Органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, щоквартально подають фіскальним органам відомості, необхідні для розрахунку податку, за місцем розташування такого об'єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу.

 

 Податок на нерухомість сплачується фізичними особами протягом 60  днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення

Фізичні особи у 2016 році сплачують податок за житлову та нежитлову нерухомість за 2015 рік, за ставками та з використанням пільг, які застосовувались при розрахунку податку минулого року.

З 2016 року фізичні особи починають сплачувати податок за нежитлові  приміщення.

Оскільки податок на нерухоме майно належить до місцевих податків, то ставки та пільги з податку встановлюються рішеннями сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування та типів таких об’єктів нерухомості.

У м. Запоріжжі рішенням Запорізької міської ради від 28.01.15 № 5 ставки податку на 2015 рік встановлені:

- для нежитлової нерухомості - 0,5%  мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного року  за 1 кв. м., податок становить 6,09 грн. (1218 грн. х 0,5%),

- для житлової нерухомості - 2% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного року  за 1 кв. м, податок становить 24,36 грн. (1218 грн. х 2%).

Рішенням №5 пільги зі сплати податку за житлову нерухомість, що перебуває у власності фізичних осіб, визначені в наступних розмірах:

- для квартири/квартир незалежно від їх кількості -  120 кв. м.;

- для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості -250 кв.м.);

- у разі одночасного перебування у власності квартири/квартир та житлового будинку/будинків - 370 кв. м.

Податкові повідомлення-рішення про сплату податку та відповідні платіжні реквізити, надсилаються фіскальним органом за місцем реєстрації фізичної особи до 1 липня року, що настає за базовим податковим роком.

Громадяни можуть звернутися з письмовою заявою до фіскальних органів за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Податкове зобов’язання за звітний рік сплачується фізичними особами – протягом 60  днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Зазначена норма визначена ст. 266 Податкового кодексу України.

З 1 липня оновлено заяви за формами № 1-ПДВ та 3-ПДВ

Наказом МФУ від 25.05.2016 р. №503 "Про затвердження змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України" внесено зміни до:

- заяви про реєстрацію платником ПДВ (форма № 1-ПДВ);

- заяви про анулювання платника ПДВ (форма № 3-ПДВ).

Наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування (опубліковано в «Офіційному віснику України» 01.07.2016 р. №49).

Отже з 1 липня 2016 року відповідні додатки до заяв "Причини реєстрації платником податку на додану вартість або критерії, за якими платник відповідає вимогам розділу V Кодексу" та "Причини анулювання реєстрації платника податку на додану вартість"  подавати не потрібно.

Застосування РРО платниками єдиного податку при розрахунках у безготівковій формі із застосуванням платіжних карток

Реєстратори розрахункових операцій (РРО) не застосовуються платниками єдиного податку:

1-ї групи;

2-ї та 3-ї груп (фізичні особи – підприємці) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1 млн грн.

При цьому, при здійсненні суб’єктами господарювання розрахунків у безготівковій формі через установи банку РРО не застосовується.

До безготівкових розрахунків відноситься: – перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів; – перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів.

Разом з тим, якщо розрахунки проводяться у безготівковій формі із застосуванням платіжних карток, жетонів тощо в місці реалізації товару, то застосування РРО є обов'язковим.

Таким чином, для фізичних осіб-підприємців 2-ї і 3-ї груп єдиного податку, у разі здійснення безготівкових розрахунків із застосуванням платіжних карток, жетонів використання РРО є обов'язковим, якщо обсяг доходу протягом календарного року перевищить 1 млн. грн.

Платники єдиного податку 3-ї групи – юридичні особи застосовують РРО на загальних підставах незалежно від обсягу доходу.

Зазначені норми визначені п. 296.10 ст. 296 Податкового кодексу України, ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР та п. 1.4 гл. 1 «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою НБУ від 21.01.04 № 22.

Коригування платником податку на прибуток фінансового результату до оподаткування після закінчення договору оперативної оренди

У разі здійснення платником податку на прибуток коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, фінансовий результат до оподаткування збільшується, зокрема на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта та, відповідно, зменшується на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів, визначеної з урахуванням положень Податкового Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта.

У разі закінчення договору оперативної оренди об'єкт оренди вже не використовується у господарській діяльності платника (аналогічно як при ліквідації основного засобу).

Отже, після закінчення договору оперативної оренди платник податку на прибуток - орендар має збільшити фінансовий результат на суму недоамортизованої частини витрат на ремонт/поліпшення орендованих основних засобів, визначеної відповідно до національних П(С) БО, та зменшити фінансовий результат на суму недоамортизованої частини витрат на ремонт/поліпшення орендованих основних засобів, визначеної у податковому обліку.

Зазначена норма передбачена п. 138.1 та  п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України та роз’яснена листом ДФС України від 09.06.2016 р. N 12788/6/99-99-15-02-02-15.

Фізичні особи-платники єдиного податку II и III груп, можуть реалізовувати пиво без застосування РРО до досягнення ними протягом календарного року обсягу доходу у розмірі 1 млн. грн.

Фізичні особи - підприємцями, які сплачують єдиний податок можуть проводити розрахункові операції без застосування РРО з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій при здійсненні роздрібної торгівлі продовольчими товарами та пивом у пляшках і бляшанках за умови відсутності продажу інших підакцизних товарів.

РРО не застосовуються платниками єдиного податку другої і третьої груп (фізичними особами - підприємцями) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1 млн. грн.

Оскільки пиво відноситься до алкогольних напоїв, фізичні особи-платники єдиного податку II и III груп, які здійснюють роздрібну торгівлю продовольчими товарами та пивом у пляшках і бляшанках, за умови відсутності продажу інших підакцизних товарів, мають право проводити розрахункові операції без застосування РРО з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, до досягнення ними протягом календарного року обсягу доходу у розмірі 1 млн. гривень.

Якщо обсяг доходу в календарному році перевищує 1 млн. гривень, застосування РРО є обов'язковим.

Зазначена норма визначена  п. 296.10 ст. 296 Податкового кодексу України, ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та  п. 1 Постанови КМУ від 23.08.2000 №1336 "Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

 

 ГУ ДФС у Запорізькій області